Обов’язковий Технічний Контроль – Європейський досвід

Періодична технічна перевірка транспортних заходів (техогляд) є звичайним явищем в європейських країнах. У Фінляндії та Італії технічний контроль став обов’язковим ще у 20-х роках минулого століття.

Техогляд був запроваджений з:

1933 – Бельгія

1939 – Австрія

1952 – Німеччина

1961 – Польща

1968 – Угорщина

1985 – Іспанія

1985 – Франція

Більшість країн ЄС у своїх межах, з дотриманням вимог acquis ЄС, створили цивілізовані ринки надання послуг  з проведення  обов’язкової перевірки технічного стану транспортних засобів. Внаслідок цього споживачі послуг отримали переваги, щодо зниження вартості перевірок та оптимізацію.
Організаційні форми періодичних технічних перевірок в різних країнах відрізняються. Однак, всюди спостерігається зменшення державного втручання в сектор технічних перевірок транспортних засобів.

Держави-члени ЄС, дотримуючись положень Директив, застосовують три типи моделей:

Централізована система – діє єдиний суб’єкт господарювання, який заснований державою, або декілька таких суб’єктів господарювання, що мають свої структурні підрозділи у регіонах країни. З метою уникнення конфлікту інтересів, суб’єкт господарювання, не може займатися комерційною діяльністю, яка пов’язана з продажем, обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів. Застосовують: Хорватія, Ірландія, Литва, Латвія.

Децентралізована система – ринок складається з певного числа центрів тестування, які:

  • повністю обслуговують ТЗ
  • виконують випробування ТЗ
  • ремонтні роботи ТЗ (технічні перевірки, пов’язані з ремонтом ТЗ)

Держава займається тільки акредитацією та контролем учасників ринку. Застосовують: Чехія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія.

Гібридна модель поєднує одночасно централізовану та децентралізовану системи періодичної технічної перевірки. Застосовують: Румунія та Іспанія.

Інші новини